01:43 

Мрії збуваються!

Tim_M
Те, що небо - наркотик, я зрозумів дуже давно. Хоча й не зразу. Мабуть кожному здається, що це можна кинути у будь-який момент, що на аеродром їдеш, бо є вільний час та гроші, що це не до чого не призведе, що це цілком безпечно. Та й багато, хто так робить. Минають дні, накопичуються льотні години у книжці, накопичується досвід. Чого приховувати, від деяких елементів навіть "кайф" стає менш яскравий... І це вже звичка. Це вже необхідність - аеродром, небо, крила, польоти, спілкування з такими самими, як і ти. Це стає нормою, і думка про "кинути" вже давно розчинилася у небі. А досягнувши певного рівня, ти, не замислюючись над наслідками, залучаєш до своєї справи нових людей. Вчиш, ділишся, і теж вважаєш це нормальним.
...
Як минув цей рік, я навіть не хочу згадувати. Але так вийшло, що дельтаплан з гаражу я не доставав. І ось серпень... Аеродром... Літак... Справжній, з мотором, крилами, шасі, фюзеляжем - літак А-22... І знов почуття польоту. І знов атмосфера аеродрому. І люди... люди, закохані у небо. Здавалося, чого ще треба?!
...
А треба було взаємодії з Літаком. Одне діло спостерігати, як досвідчений пілот керує літаком. Тут здається все досить простим (тим більше, що освіта дозволяє розуміти, що саме відбувається, і чому). І зовсім інше почути у навушниках: "Бери управление. Движения плавные короткие. Следи за скоростью". Так було у серпні... Емоції були через край! Це вже не просто "мене літали", а це вже "я літав"!
...
Вересень. У вересні завдяки Al Krenz я мав змогу відчути й інші етапи польоту. Цей день я пам'ятатиму довго. Бо саме у цю мить я зазирнув на наступний рівень Льотної справи - "Літак" - по-справжньому.
Передпольотна. Оглядати літаки мені доводилось і на військовій кафедрі, і на роботі. Але жодного разу мені не доводилось оглядати літак, на якому належить летіти особисто. І це досить цікаве відчуття. З дельтапланом якось-то було легше. Чи може я звик?
Запуск двигуна, що потрібно перевірити у кабіні перед, під час, та після запуску. Ця магія, про яку я мав тільки теоретичне уявлення, поступово перетворювалась на практичні дії. Прогрілися. "Engine ready" висвітилося на екрані. Тепер рух по землі... Виглядає це значно легше! Навички керування автомобілем мені ще не заважали у житті жодного разу! Зараз, коли напрям руху задавався педалями, а швидкість правою рукою, мозок відмовлявся перестроюватись. Мені страшно уявити, як це виглядало зовні. А Al Krenz продовжував розповідати, показувати, пояснювати, виправляти помилки. І це ми ще на землі!
Потім був зліт. Начебто нічого складного на словах (та коли спостерігав за діями Al Krenz). Більше того, я був впевнений, що надскладного нічого у цьому етапі нема: треба знати швидкості відриви передньої ноги, відриву літака, швидкості набору та убирання закрилків, і можна злітати... РУД вперед, педалями тримати літак прямо... Теоретик! Я переконався, що теорія без практики мертва. У авіації це може бути буквально.
Всього три речі треба робити після відриву до першого розвороту: набрати швидкість, перевести в набір, при досягненні певної висоти, плавно убрати закрилки, слідкуючи за швидкістю... Я сказав "всього три"? Аж три речі!
...
Стоячи на землі, та спостерігаючи, як курсанти роблять "конвеєр", я думав, що одне коло це досить довго. Ну так здавалося. Зараз в кабіні все було досить динамічно (для мене звісно). І навіть між другим та третім розворотом було що робити (польот по прямій). Ну окрім витримування швидкості та висоти. Я зовсім по-іншому дивився на землю - я запам'ятовував орієнтири. Дельтапланерний досвід підказував: місцевість навколо аеродрома потрібно знати так, щоб міг її намалювати серед ночі, коли спитають. У випадку з літаком, ця площа значно розширилася. Топографічний кретинізм знов нагадав про себе.
...
Я навіть не сумнівався, що посадка - найскладніший елемент. І ось я вперше в житті виконую четвертий розворот на літаку... Боковий вітер ускладнює й без того не легке завдання: витримати глісаду. Швидкість, висота, місце знаходження. Саме на глісаді ці три параметри пов'язані між собою тісніше за Інь та Янь. Мозок намагається пригадати щось з теорії. Уважно слухаю Al Krenz, стежу за його рухами, намагаюсь...
Ну хоч тут я був правий: не підготовлена людина літак не посадить. Ну хіба що в кіно.
...
"Uniform-Lima, на прямой, полоса один-один, конвейер ", - так, радіообмін я теж вів.
Раз, два, три... Чесно, я не рахував! Я був на сьомому небі від щастя, не дивлячись на те, що зараз воно знаходилось не вище 250 метрів AGL! Я вчився керувати Літаком!


@темы: Полет - как образ жизни, О небе, Завтра снова будет день, если...

URL
   

Где же ты, Морфеус?

главная