Субота 16.05. Ранок. Ангар «Аеропракту» майже порожній: усі полетіли на «Чайку», де мав відбутися Перший авіафестиваль. Трохи подумавши, на сьогодні вирішуємо не летіти туди, і при нагоді, завітати на Чайку наступного дня, тобто у неділю.
Неділя 17.05. Ранок. Ангар «Аеропракту»… Більшість літаків на місці, отже сьогодні ні хто, ні куди не полетів. Принаймні, поки що. Збираємось. Традиційні перед польотні «ритуали» плюс дзвінок диспетчеру Чайки щодо нашого візиту. Позитивну відповідь отримано, летимо.
Проти свіжого вітру жовтенький А-22 легко відривається від ЗПС, лівий бойовий розворот, та вже з тим самим вітром, але в хвіст стрімко летить на схід. Сонце світить у очі, земна швидкість понад 140 км/год (при повітряній швидкості десь 110), чисте небо, рівне урчання двигуна – і ось вже попереду риб.гос, а за ним – Київ. Судячи їх вказівок «землі», десь тут повинен бути другий розворот та вхід в коло… Десь тут… Десь тут… А ось гоночна траса, а за нею велике поле з розміченою ЗПС. Потрібна нам «2-8». «Третій» та «четвертий» розвороти виконуються над будівлями: як вже готовими, так і тими, що будуються. Серед останніх стоїть невеличкий «ліс» із кранів.
Після посадки та зарулювання по вказівках працівника авіаційної безпеки, піднялися на КДП привітати диспетчера. Ну і драбина у них… Майже вертикальна. Це щоб аби хто не шастав?
На стоянці поки що одиноко стояв літак, на галявині вітер тріпав складені протисонячні парасольки – все очікувало глядача, все очікувало свята… Наївне…
Поступово почали збиратися інші учасники події. Один з них навіть трохи не перекинув літак на стоянці. Звісно, що на таке здатен тільки гелікоптер, про право якого називатись «літальним апаратом» я дискутував з викладачем ще у інституті. За це мав дуже «веселий» процес складання іспиту з конструкції гвинтокрилих, але й досі впевнений у своїй правоті.
Ан-2 почав підйоми парашутистів. Саме цим він «розважав» публіку протягом дня.
Демонстраційних польотів не було. Уся надлегка авіація стояла на землі. У небо по черзі підіймалися Ан-2 з парашутистами та пілотажні літаки, у яких були змагання з пілотажу. На землю поверталися ті ж самі Ан-2, спортивні літаки та парашутисти вже окремо від літака. Також була помічена у повітрі кордова модель. У загорожу до людей закотили Ан-28. Якщо судити з реакції диктора «Не поспішайте усі одразу, літак стоятиме там до вечора», глядачі усім натовпом ломанули до «свіженького». І воно не дивно – глядачі бажали розваг на свої 100 гривень за вхід. Однакові програми пілотажу набридли навіть мені на третьому літаку. Димів нема, літає високо. Без гарної оптики не можна зробити жодного фото. (хоча кажуть, ближче до вечора, дими такі були - ми не дочекались).
Приймаємо рішення летіти додому.

«Чайка» - «дорослий» аеродром! Кожен рух літаком - тільки з дозволу диспетчера. І ось запросили запуск. Дозвіл отримано. Трохи повередувавши, двигун запустився, і по не дуже рівній рульожці ми покотилися до початку ЗПС. «Натяку», що для нас не потрібні усі 1200 метрів, і ми можемо злетіти з середини, диспетчер не зрозумів. Під її керівництвом щодо використання кожного метру ЗПС ми доїхали до торця і вже там зайняли виконавчий. Рульожні доріжки «Аеропракту» просто ідеально рівні на фоні доріжок «Чайки»! Ну та мені здалося…
Назад летіли проти вітру, жалкуючи про те, що пройти південніше житомирської траси «Чайка» заборонила. По дорозі наздогнали орла. Він летів тим самим курсом, і ми пройшли повз нього, встигнувши роздивитись серйозного птаха (понад 500 метрів все ж таки). Сподіваюсь, він теж встиг зрозуміти, що ось такі штуки з мотором краще оминати.
Не дивлячись на досить нудний сам «фестиваль», політ за маршрутом – він знов вразив! Я не дуже полюбляю дельтапланерні маршрути. І я знов у захваті від перельоту з аеродрому на аеродром літаком. І знов пригадую Річарда Баха. І не скільки «Чайку…», скільки «Біплан», «Дар тому, хто народжений літати», «Ні що не випадково», «Гіпноз для Марії». Виявляться, Бах правий: інший вимір зовсім поруч – десь у тисячі футів над землею. У «вхід» туди у таких «аеропортах», як «Чайка» (от повезло з назвою!), «Наливайківка» (теж нічого, досить авіаційно), «Дівички» (де першим ділом – літаки) тощо.